Сонце - до обрію

Сонце - до обрію. Ко́титься куля черле́на. Вітер затих, але завтра своє він ще візьме - Полем дими́ постелились. Готуємо тризну: Хто окропив свойой кров’ю це поле зелене Згадані будуть, прославлені будуть між нами! Кожен із них аж довіку не буде забутий! Славнії вої, були лиш простими синами, Поки до нас не удерся підкорювач лютий. Вечір застиг у жалю. Але справа у гордих: Зброю до рук! А прощання - як осені подих. Злість вікова закипіла: не можем прощати! Ляжуть усі, хто не вмітиме швидко тікати. Вас у обі́йми усіх поле дикеє прийме! Кров лиш між нами, яку ви прийшли проливати. 02/08/2023 21:51 #вірші_zavalko_v