Що я залишу після себе...

Оригінал вірша, який був "написаний" на диктофон. Трішки вирізав паузи і капання води з крану на кухні. Ось так вийшло: Що я залишу після себе? “Туди” - нічого не візьмеш. Як не старайся, як не пнися, пора наступить, то - помреш. Чи голий-босий, чи в наряді, підеш у землю, а усі… мо’ хто поплаче, а хто й радий… Та Бог із ними, разом всі давай подумаймо, що зможем, з собою ми “туди” узять? А що? Нічого? Дай-то Боже, Щоб кожен зміг таке прийнять. А що залишу іншим людям? Багатства в мене - ні, нема… Нема нічого. Вже й не буде. Бо, мабуть, розуму катма… А, може, те мені й не треба, Ох і дурний!.. Ходжу собі, дивлюсь на землю, а то - в небо, та і радію. А тоді подумаю, чи й пожурюся, махну рукою: що ж робить? Така вже доленька: сміюся, над тим, як склалось мені жить. Що я залишу? Та нічого! Нічого в світі не зробив, Лиш сподіваюсь, що нікого Я не зобидив і не вбив. Залишу, мабуть, трохи віршів… Та, Боже правий, це і все? А, втім… яка кому різниця, куди життя мене несе. Я - не суджу і вас прохаю, щоб не судили й ви мене. Ходіть від краю і до краю, аж поки час наш не мине. І я не вчу, дай Бог, нікого. Не “лізу”, як кому прожить, А коли стану перед Богом, Йому отвіт скажу. Одному. Як вийшло в мене в світі жить. 15/08/2023 20:50 #вірші_zavalko_v #надиктоване